Литовские полки в армии Наполеона Опции

[Бур]

Беларусь...

... Дойчланд, Украйна, Суоми, .... ?

Пожалуй, все-таки Белоруссия.

[Ralph]

... Дойчланд, Украйна, Суоми, .... ?

Пожалуй, все-таки Белоруссия.

Вы посмотрели нормативный документ, как я рекомендовал?

Прошу модераторов почистить ветку от нашего флуда.

[Олег С.]

Пока не почистили - флудить, так флудить!

... Дойчланд, Украйна, Суоми, .... ?

Если уж на то пошло, то Украйина.
"Ї" читается как "йи"

[Илья]

Ну и как "великое литовское княжество" существовало в Российской империи?

примерно вот так:

Божиею поспешествующею милостию, Мы, Николай Вторый, Император и Самодержец Всероссийский, Московский, Киевский, Владимирский, Новгородский; Царь Казанский, Царь Астраханский, Царь Польский, Царь Сибирский, Царь Херсониса Таврическаго, Царь Грузинский; Государь Псковский и Великий Князь Смоленский, Литовский, Волынский, Подольский и Финляндский; Князь Эстляндский, Лифляндский, Курляндский и Семигальский, Самогитский, Белостокский, Корельский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятский, Болгарский и иных; Государь и Великий Князь Новагорода низовския земли, Черниговский, Рязанский, Полотский, Ростовский, Ярославский, Белозерский, Удорский, Обдорский, Кондийский, Витебский, Мстиславский и всея северныя страны Повелитель; и Государь Иверския, Карталинския и Кабардинския земли и области Арменския; Черкасских и Горских Князей и иных Наследный Государь и Обладатель; Государь Туркестанский; Наследник Норвежский, Герцог Шлезвиг-Голстинский, Стормарнский, Дитмарсенский и Ольденбургский, и прочая, и прочая, и прочая

Суть такая: версий откуда взялось слово татары миллион, но главная следующая - татары — это одно из враждебных монголам племён.

Именно так.

Вот Гумилёв бы удивился )))
http://www.idmedina.ru/books/materials/fai...ist_pushkin.htm

Да и хрен бы с ним... Нет никакого интереса, что мог бы сказать по этому поводу Гумилев

А царь, это и есть кесарь. Просто, Александру 1, как и Ивану Грозному титул хана было страннно носить, поэтому он стал Астраханским «царём». Отсюда же и Большинство остальных царств, которые первоначально были ханствами.

Ханов на Руси традиционно называли "царями" - именно поэтому этот титул на себя возложили Великие князья Московские, освободившись от формальной зависимости от Орды. И первым стал себя именовать царем Иван III. Хотя считается, что короновал себя как царя Иван IV

[Ralph]

Подборка документов временной комиссии Великого княжества Литовского, подчиненных департаментов, прессы и много чего ещё в период компании 1812 года.

https://m.vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Fe...pect%2Fzoom%2F4

[БВА]

примерно вот так:

Титул Александра I

[Драгун Рогожан]

№23.420 тоже хорош )) Мары Багдасарян и в то время водились )))

[Sergio]

Количество оружия, необходимое для формирования 5 полков пехоты, 6 батальонов егерей, 4 уланских полков, 2 конно-егерьских полков корпуса генерал-губернатора Гогендорпа Польской армии.

[Ralph]

Количество оружия, необходимое для формирования 5 полков пехоты, 6 батальонов егерей, 4 уланских полков, 2 конно-егерьских полков корпуса генерал-губернатора Гогендорпа Польской армии.

Не было никакого корпуса.

[nikola]

Уважаемый Ralph, поражаюсь Вашему терпению, но думаю здесь случай клинический. Не надо мешать человеку. 😉

Сообщение отредактировал nikola - 30.3.2018, 18:51

[Максим2012]

Приведу статью, может кому то пригодится.
Ценно то, что есть много фамилий, в основном поляки.
Если лишняя в теме, пусть модераторы удалят.
--------------------------------------------------------------------------------------------
Валентин СТАРОСТІН.
Новомосковські полонені у 1812 році

Хоча протягом ХІХ ст. безпосередньо на території Катеринославської губернії не відбувалось військових дій, але її ресурси було, тим чи іншим чином, задіяно в усіх війнах, які велися Російською імперією в цей час. В цілому проблеми використання ресурсів губернії для забезпечення військових дій, вплив війн на її економічний, демографічний, соціальний розвиток лишається дослідженим дуже фрагментарно. Так роль губернії у війні 1812 р. була вперше відображена у низці публікацій, ініційованих святкуванням її 100-річного ювілею, виключно з точки зору «усенародної пожертви» різних станів. Інформаційний масив, запроваджений до обігу цими публікаціями, епізодично використовувався і в подальшому, але, ані його розширення, ані дослідження інших сюжетів не відбувалось до зламу ХХ - ХХІ ст., коли російська історична наука істотно зацікавилась проблемою військовополонених та їх утримання у різних губерніях імперії. Але й у нових роботах, інформація по Катеринославській губернії подається переважно на рівні статистичних відомостей.

Дослідження перебування військовополонених у Катеринославській губернії ускладнено слабкістю Дніпропетровського архіву, в якому документи місцевих органів влади за цей період не збереглися і відомі лише за заголовками в описах втрачених справ серед яких можна вказати справи загального характеру: «О пленных французах» 09.09.1812 – 20.05.1813 // 4871; «Дело о пленных поляках, австрийцах, саксонцах в г. Новомосковске находящихся» 25.12.1812 – 03.07.18162; «Переписка о военнопленных» 21.05. – 10.06.18133; «О военнопленных 1812 года находящихся в Екатеринославской губернии» 10.09. – 17.10.1818 // 104. Окремі розрізнені справи відносно утримання військовополонених у Катеринославській губернії виявлено у фонді Новоросійського генерал-губернаторства в Одеському обласному архіві та фондах міністерства поліції РДІА.

Влітку 1812 р. Катеринославська губернія навіть не планувалась для розміщення військовополонених. Згідно тверджень сучасного російського історика Віталія Бессонова військовополонених відправляли лише до Київської, Чернігівської, Смоленської та Тверської губерній, але у другій половині липня було дано імператорське розпорядження про відправлення військовополонених до внутрішніх губерній за приписами командуючих арміями. У серпні повноваження по переміщенню військовополонених було сконцентровано у міністерстві поліції, а за циркуляром від 29 серпня для їх розміщення визначались Астраханська, Пермська, Оренбургська, Саратовська та Вятська губернії5. 22 жовтня міністром поліції Сєргєєм Вязмітіновим було дано додаткове розпорядження про відділення від інших військовополонених поляків і відправлення їх до м. Георгієвська на Північний Кавказ6.

В цій конструкції розподілу військовополонених Катеринославська губернія мала забезпечувати лише проведення партій військовополонених. Згідно циркуляру від 17 вересня, партії полонених мали ставитись під охорону конвоїв з обивателів у супроводі земських та дворянських чиновників, оскільки внутрішня сторожа була повністю задіяна у рекрутському наборі7. Але швидке просування французької армії до центральних губерній змістило шлях переведення військовополонених на схід від території губернії. Так 5 листопада катеринославський губернатор доповідав міністру поліції, що губернію ще не перетинала жодна партія військовополонених8.

Разом із тим, важка ситуація з розміщенням військовополонених склалася у Київській губернії до якої переводились полонені 2-ї9 та 3-ї армій, а також евакуйовані державні установи. І у якій концентрувалися рекрутські депо та ополченці. За спогадами Андрєя Фадєєва наприкінці літа власне Київ вже «был переполнен разными частями войск и разным чиновничеством, уходившим от неприятеля. Свободных квартир решительно не находилось, тем более, что только за год перед тем, большая и лучшая часть Киева выгорела»10. Війська і установи розташовувались не лише по повітових містах губернії, а вводились навіть у містечка та села. В цих умовах головнокомандувач 3-ї армії генерал від кавалерії Алєксандр Тормасов наприкінці вересня – на початку жовтня 1812 р. скористався правом визначати пункти призначення військовополонених, і, в обхід міністерства поліції, дав припис про переведення військовополонених французів, австрійців та поляків з м. Києва до м. Єлізаветграду Херсонської губернії з уточненням, що в подальшому армія буде надсилати військовополонених саме до цього міста. На початку жовтня київський комендант генерал-майор Алєксандр Массе повідомив Херсонському військовому губернатору Арману-Емануелю дю Плесі герцогу де Рішельє про вихід першої партії полонених у складі 600 нижніх чинів при 12 офіцерах11.

Вже 17 жовтня Рішельє звернувся з цього приводу до міністерства поліції вказуючи, що незважаючи на всі складності утримання полонених у Київській губернії «через заразу краще не ризикувати та полонених в межі Новоросії не вводити»12. У наступному листі від 26 жовтня він пропонує розділити військовополонених, віддаливши поляків від кордонів Київської губернії «що раніше належала до Польських областей» і розмістивши їх у місті Катеринославі проміж рекрутських депо, а французів та австрійців, згідно припису А. Тормасова, розмістити у м. Єлизаветграді13. Розпорядженням від 19 листопада міністерство поліції, за первісною пропозицією Рішельє, скасувало припис Тормасова у зв’язку із чумою у Новоросійському генерал-губернаторстві, але скасувало із формулюванням «якщо це можливо», повідомивши про це Рішельє та київського коменданта14.

Oднак скасувати переміщення військовополонених виявилось неможливо. Єлизаветград все ж було обрано для розміщення військовополонених 3-ї армії. А у листопаді, за приписом нового командувача 3-ї армії адмірала Павла Чичагова із Брест-Литовська через Єлизаветград на Херсон було відправлено партію військовополонених. До її складу входили один генерал, один полковник, два підполковників, сім обер-офіцерів та 457 нижні чини15. Показовим є факт, що герцог Рішельє довідався про рух цієї партії лише на початку грудня з рапорту її начальника майора 30-го Єгерського полку Снежка, надісланого після введення партії в межі Херсонської губернії. Реакція генерал-губернатора була дуже швидкою. 9 грудня він направляє приписи майору Снежку та катеринославському губернатору Кирилу Гладкому про зміну маршруту цієї партії полонених на Катеринослав, подальше переведення її за Дніпро і розміщення у м. Новомосковську та повіті. При цьому губернатору додатково нагадує про необхідність виділивши з партії поляків відправити їх далі до м. Георгієвська16.

Причини вибору для розміщення полонених саме м. Новомосковська у документах не наводяться. Радше за все це було частково пов’язано із тим, що м. Катеринослав, яке ще в жовтні пропонувалося Рішельє, як місце розміщення полонених на початок грудня вже було переповнене рекрутськими депо. Не менш важливе значення, вірогідно, мав і той факт, що м. Новомосковськ було найближчим, в межах генерал-губернаторства, до м. Єлизаветграду повітовим містом, яке розташовувалось за межею карантинних кордонів, встановлених для боротьби з чумою.

Рапортом від 13 грудня майор Снежко доповів Рішельє, що його припис отримано вже по виході з м. Єлизаветграду у с. Губівці і виконуючи його він розвертає партію полонених з Херсонського тракту на м. Катеринослав та м. Новомосковськ17. В цей же день Рішельє звертається до міністерства поліції з пропозицією не відсилати полонених поляків із цієї партії далі до м. Георгієвська аби не розповсюджувати заразної хвороби, а розмістити їх по повітовим містам Катеринославської губернії18. Цю проблему чудово усвідомлювали і в Петербурзі, оскільки в цілому по імперії ситуація із розповсюдженням заразних хвороб через партії військовополонених набула загрозливого характеру. 24 грудня міністерство поліції видало циркуляр про повну зупинку етапів полонених в тих поселеннях де вони знаходяться19. Разом із тим, поява цього циркуляру не завадила міністерству розглянути і затвердити пропозицію Рішельє від 13 грудня, оформивши її 16 січня 1813 р. окремим приписом на ім’я катеринославського губернатора20. Хоча відомостей про час надходження полонених до м. Новомосковська не виявлено, але вірогідно, що на момент отримання циркуляру від 24 грудня вони були вже в місті. Введення в дію цього циркуляру фактично анулювало, як припис від 16 січня 1813 р. про розподіл польських полонених по повітових містах губернії, так і розпорядження Рішельє від 9 грудня 1812 р. про розподіл полонених по населених пунктах Новомосковського повіту. Партія полонених, практично у повному складі залишилась у м. Новомосковську. Причому, судячи з пізніших документів, навіть полонених поляків із цієї партії, далі до м. Георгієвська не відправили.

Рапортом на ім’я генерал-губернатора від 15 лютого 1813 р. катеринославський губернатор К. Гладкий подав загальні відомості про кількісний склад полонених. На цей час із партії, що надійшла, значилось померлими 16 осіб. В цілому в губернії нараховувалось 405 полонених, серед яких значилися військовослужбовці французької армії (165 осіб), саксонської армії (28 осіб), поляків (30 осіб), австрійців (182 особи)21. Тобто близько 50 осіб померли, або були полишені на лікування до приходу у м. Новомосковськ. Відомістю подається іменний перелік всіх дванадцяти полонених офіцерів. Одинадцятеро з них: бригадний генерал Ян Конопка, полковник барон Юзеф Хлузевич, підполковники Адам Солтан та Бержинський, капітани Деге, Дуговський, Казимир Ронікер, поручики Людвиг Мецельський, князь Антон Яблоновський, Раймонд Скаржевський та Ян Гельмут служили у 3-му гвардійському уланському французькому кінному полку і опинились у губернії саме із партією із Брест-Литовська. Дванадцятий із утримуваних у губернії офіцерів полковник Брюлей де Сент Ремі, служив по інженерній частині у Саксонському загоні, який складав 7-й корпус французької армії під командуванням графа Реньє22. Останнього було привезено до міста Катеринослава ще 13 жовтня із Києва «в полном мундире и при сабле» із розпорядженням генерала А. Тормасова утримувати його таким чином, аби він не мав змоги спілкуватись з іншими полоненими і не міг вести жодної переписки. Місцем його утримання було обрано м. Катеринослав23. У жовтні 1813 р. через хворобу де Сент Ремі попросив переведення до м. Сімферополя, оскільки вважав його клімат більш сприятливим24. У Катеринославі вірогідно лишився і генерал Я. Конопка, якому повелінням Олександра І від 29 листопада 1812 року було дозволено переїхати до Петербургу, куди він і направився на початку січня 1813 р.25. Хоча катеринославським губернатором його і вказано серед полонених, що перебувають у губернії, але на середину лютого він вже знаходився у Петербурзі26. Слід зазначити, що у біографії Я. Конопки факт його перебування у Катеринославі відсутній і вважається, що він відбував полон у м. Херсоні27. Хоча документального підтвердження цьому немає, але вірогідно, що частина офіцерів була залишена у Катеринославі, разом із своїми денщиками.

Склад полонених унтер-офіцерів та рядових у партії був набагато більш складним, ніж у офіцерського корпусу. За реєстром катеринославського губернатора серед них налічувалось: піхотинців (гренадери, єгері, лінійна піхота) – 162 особи; кавалеристів (єгерів, улан, кірасирів, драгунів, гусарів, легкої кавалерії) – 206 осіб; австрійських піонерів – 2 особи; польської міліції – 13 осіб; нестройових денщиків – 10 осіб. В цілому вони належали до 31 полку австрійських військ, 6 полків саксонських військ, 5 полків польських військ та 2 полків французьких військ. Найбільша кількість полонених була з 3-го гвардійського французького уланського полку – 164 особи, серед яких 43 унтер-офіцери та трубач. До складу цього ж полку належали 10 нестройових денщиків28.

Згідно із циркуляром від 29 серпня 1812 р. утримання військовополонених здійснювалось за рахунок скарбниці через місцеві казенні палати. Утримання визначалось дуже диференційоване: генералу на день призначалось 3 рублі, полковнику та підполковнику – 1 рубль 50 копійок, майору – 1 рубль, обер-офіцеру – 50 копійок, унтер-офіцеру та нижньому чину – 5 копійок та солдатський провіант29. Щодо регулярності і повноти цих виплат полоненим у місті Новомосковську відомостей не виявлено. Натомість можна зазначити, що утримання у 5 копійок на день, навіть у разі своєчасних виплат вважалось недостатнім, тим більше, що і офіцери і нижчі чини, як правило знімали квартири у місцевих жителів. Відомості про отримання додаткових коштів є лише відносно полковника барона Хлузевича, якому у січні 1813 р. графиня Грохольська надіслала із Вінниці 300 рублів30.

Нестача коштів призвела до того, що вже у січні 1813 р. полонені з Новомосковська почали здійснювати рейди у розташовані поблизу міста села та колонії. Так 7 лютого катеринославський губернатор направив до Катеринославської контори піклування про іноземних поселенців подання, що за рапортом Новомосковського городничого Пустельнікова багато полонених без дозволу відходить до Іозефстальських колоній де «нередко производит шалости». У зв’язку з цим він просить Контору дати розпорядження доглядачу колоній про негайний арешт усіх полонених, які зайдуть до колоній, забиття у колодки і відправлення до Новомосковська31. У відповідь на припис Контори доглядач Іозефстальських колоній у своєму рапорті повідомив, що він власне і до цього чинив саме таким чином. Більш того, вже два рази просив новомосковського городничого вжити заходів для того, аби полонені до колоній не приходили, оскільки їх поверненням до міста «колонисты отправкой пленных крайне отягощяются»32. Наслідком цієї переписки стало розпорядження губернатора від 13 березня 1813 р. про невідлучне перебування полонених у місті Новомосковську, яке власне лише підтверджувало попередні розпорядження33.

Швидше за все, навесні 1813 р. у м. Новомосковську склалася ситуація, аналогічна ситуації зазначеній у рапорті Єлизаветградського городничого від 4 квітня, який повідомляв герцога Рішельє, що полонені «пребывают без всякого упражнения, занимаются всегда пьянством, дебоширством и даже у жителей чинят небольшие воровства; - ходят днём вечером и ночью по улице с зажженными трубками при нынешнем сухом времени отчего хотя употреблял я все средства к воздержанию их но оне о сем не заботятся, а по неимению воинской команды в ведомстве моем, кою я мог бы употребить в присмотр за ними …подтверждено было неоднократно гражданам в коих они квартируют, чтобы имели за ними присмотр не допускали по вечерам и ночью шататься, но оне самим гражданам чинят за сие ругательства и побои, чрез что и не могли за них ответствовать…». У підсумку городничий прохає перевести полонених до державних сіл повіту34.

Окрім цього навесні різко збільшилась кількість втеч полонених. Так вже 14 травня 1813 р., у відповідь на рапорт Херсонського віце-губернатора Івана Калагеоргія, герцог Рішельє дав розпорядження про відсилання спійманих втікачів на роботи до Херсонської фортеці35. В цілому зафіксовано декілька втеч полонених з м. Новомосковська. На карантинному кордоні у Мелітопольському повіті було затримано поляка, вихідця з містечка Попова герцогства Варшавського Яноша Рошановського, який за повідомленням Олександрівського нижчого земського суду від 28 червня 1813 р. значився серед семи польських полонених, що втекли з Новомосковська36. У серпні 1813 р. двічі заводив справи про втечу полонених Новомосковський нижчий земський суд. У справі від 7 серпня мова йшла про втечу 19 полонених37, а за кілька днів 13 серпня – про 5 полонених38. Можливо, що із спробою втечі пов’язана і справа «О лишении доброго имени малмышского мещанина Степана Судовникова за донос на трёх военнопленных офицеров польской нации» 15.04. – 16.04.181439.

Протягом 1813 р. урядом приймається кілька розпоряджень спрямованих на соціалізацію полонених і зменшення видатків на їх утримання. Полоненим дозволяється вступати до цивільної служби, на роботу на фабрики та заводи, найматися на сільгоспроботи і навіть переходити у російське підданство. Провадиться набір до армії і відправка на батьківщину тих полонених, які були підданими держав, що протягом року приєдналися до антифранцузської коаліції. При цьому ті, хто влаштовувався на постійну і тривалу роботу знімалися з державного утримання. За відомостями з інших губерній багато полонених підробляли неофіційно, виготовляючи різні дрібнички, допомагаючи ремісникам та торговцям, влаштовувались гувернерами та вчителями тощо. По місту Новомосковську виявлено лише факт роботи у місцевому шпиталі посадовця Капітана (Капітона) Луновського та французького лікаря Тіксодора40.

Окрім постійного контингенту полонених місто Новомосковськ у 1813 р. стає одним з перевалочних пунктів по проведенню полонених поляків до Георгієвська. В описах втрачених справ Дніпропетровського архіву виявлено декілька справ, які мали як циркулярний характер, так і засвідчували проходження конкретних партій полонених поляків із Полтави до Ростову: «О проходящих через Екатеринославскую губернию пленных поляках» 23.04. – 08.06.181341; «По отношению командующего Екатеринославским гарнизонным батальоном майора Горюшкина о прибытии из г. Полтавы в г.Новомосковск четырёх партий военнопленных поляков» 15.05.1813 – 26.11.1815 (// 1070)42; «О прохождении через г.Новомосковск военнопленных поляков» 11.06.1813 – 06.02.181443; «О прохождении чрез г.Новомосковск пленных поляков и порядке их обслуживания» 181344; «О военнопленных поляках их содержании и перемещении» 09.03. – 00.12.181445. Щодо забезпечення етапних партій виявлено лише один документ – скаргу місцевих чиновників Шамгіна, Савенкова, Рубанова та Чернявського. Згідно скарги їх у 1813 р. було примусово, без погодження із дворянством та без видачі грошей на відрядження призначено до конвою партії польських військовополонених до м. Новочеркаська. При цьому вони натякають, що тимчасово виконуючий обов’язки повітового маршалка, повітовий суддя Чернявський звільнив багатьох інших від цієї служби за хабарі, а впливових поміщиків навіть не потурбував46.

Як наслідок концентрації у місті полонених саме у новомосковській лікарні Приказу громадської опіки було розгорнуто найбільш потужний у межах губернії шпиталь для полонених. За відомістю від 14 червня 1814 р. через нього пройшло 90 осіб нижніх чинів з числа розміщених у місті та 2 особи з етапів. Кількість померлих оцінювалась у 34 особи. В двох інших лікарнях у Бахмуті та Ростові, зафіксовано лише лікування кількох полонених з етапних партій47.

Фінальний з виявлених сюжетів про перебування військовополонених 1812 р. у Катеринославській губернії досить звичний для імперської традиції. У 1816 р. Катеринославське губернське правління, згідно з рапортом Новомосковського нижчого земського суду, розпочинає справу «О истребовании от помещика Кисличного тетради о израсходованных им при проводе в м. Радзивиллово военно-пленных австрийцев деньгах». Закрито її було лише у 1828 р.48.

Додаток 1.
Іменний перелік полонених поляків, підданців іноземних держав, які утримуються у м. Новомосковську. За листом Катеринославського губернатора від 6 травня 1813 р.49

1. Підполковник Адам Солтан. Князівства Варшавського (далі КВ – В.С.) з маєтку свого Балин.
2. Капітан Антон Лук(н)овский. Старої Галіції (далі СГ – В.С.). Масляницький циркул Австрійського кордону.
3. Поручик Людовик Мицельський. КВ. Познанський повет.
4. Поручик Реймон Скоржевський. КВ. Познанський повет.
5. Підофіцер Юзеф Пшедорський. КВ. Салецький повет, село Правди.
6. Підофіцер Михал Дворжецький. КВ. містечко Людлин.
7. Підофіцер Роман Зубович. КВ.
8. Підофіцер, граф Тадеуз Лубинський. КВ. Селецький повет.
9. Підофіцер Казимир Чарновський. КВ.
10. Підофіцер Осип Кулин(к.п.)овський. КВ. Селецький повет, містечко Негова.
11. Підофіцер Матегрин Малевський. КВ. Плоцький повет, село Недруж.

12. Підофіцер Ян Павловський. КВ. Радомський повет, міста Радом.
13. Підофіцер Прим Ольховський. КВ. Радомський повет, міста Радом.
14. Підофіцер Олександр Нимчевський. КВ. міста Тильзита.
15. Підофіцер Константин Козевич. КВ. Танриамародського повету, село Засиж.
16. Підофіцер Станислав Малевський. КВ. Тикоциский повет, село Малева.
17. Підофіцер Вацентій Симешко. КВ. Любельський повет, містечко Бехів.
18. Підофіцер Флоріраож Івановський. КВ. містечка (?) Кракова.
19. Підофіцер Анзельм Куличковський. КВ. Ломжинський повет, село Сербово.
20. Підофіцер Ян Крижановський. КВ. місто Варшава.
21. Підофіцер Ігнат Криевський. КВ. Познанський повет, містечко Костили.
22. Трубач Фрідріх Мейнер. КВ. Містечко Плоцке.
23. Петро Раезивський. КВ. містечко Люблин.
24. Матеуш Маевський. КВ. Бродницький повет, містечко Новий …(?)
25. Войцер Тимбашевський. КВ. містечко Полтуске.
26. Томиш Никонович. КВ. Велировський повет, село Василков.

27. Ігнатій Щумановський. КВ. місто Каньша.
28. Ян Щурановський. КВ. місто Камеш.
29. Юзеф Држевецький. КВ. Стоблицький повет, містеко Суске.
30. Ян Здрайковський. КВ. Казмирський повет, містечко Пулови.
31. Юзеф Червинський. КВ. Місто Познань.
32. Валентий Желескийю. КВ. місто Варшава.
33. Степан Прушинський. КВ. Остролінський повет, село Сурови.
34. Юзеф Замайло. КВ. Осролінський повет, містечко Млиналец.
35. Пмацей (?) Очканюкетр (?) Срочинський. КВ. Грязовський повет, село Промусла.
36. Карла Бербо. Прусія. М. Кенігсберг.
37. Віцентій Муніковський. КВ. Опатоцький повет, село Хоцемовче.
38. Казимир Філіпович. КВ. Люберський повет, володіння Фоловського.
39. Петро Стаскевич. СГ. Боховський повет, містечко Бонег.
40. Адам Кончевський. КВ. Текоцелський повет, село Бабина.
41. Ян Поленин. СГ. Місто Тернов.
42. Ян Міллер. СГ. Місто Тернов.
43. Олександр Зависимовський. КВ. Бельський повет, село Васки.
44. Станіслав Суражинський. КВ. Ломжинський повет. Село Окрозеина.
45. Юзнер Радзаковський. Місто Варшава.
46. Пилип Ясинський. КВ. Рошковський повет, село Росинов.
47. Віцентій Жебровський. КВ. Місто Краків.
48. Мацей Очманюк. КВ. … (?) повет, село Осиновка.
49. Ян Нарушевич. КВ. Пултовський повет, село Окопи.
50. Юзеф Ючинський. КВ. Белецький повет, село Матейці.
51. Король Покенчевський. Місто Варшава.
52. Антоній Сенковський. КВ. Селецький повет, село Васюшки.
53. Францишек Вансинський. КВ. Лонжинський повет, село Пулиц.
54. Юзеф Абодовський. Місто Варшава.
55. Готліб Буверім. Прусія. Бреславська губернія, місто Бернштат.
56. Томаш Станіславський. Місто Варшава.
57. Віцентій Паратиткевич. СГ. Місто Бариш.
58. Яков Фегут. Прусія. Місто Мемель.
59. Юзеф Сенкевич. КВ. Стуцельський повет, село Сточлок.
60. Антоній Лясківський. КВ. Сидлецький повет, містечко Кунава.
61. Андрій Грохольський. КВ. Станіславський повет, село Челін.
62. Мацей Новицький. КВ. Покт…(?) повет, село Кантури.
63. Юзмер Мізуркевич. КВ. Радомський повет, містечко Чиналева.
64. Андрей Івановський. КВ. Конжинський повет, містечко Текуцен.
65. Францишей Митн…(?)шель. КВ. Міста Калиш.
66. Сімон Кучинський. КВ. Ізутольського повету, містечко Краєв.
67. Войцех Назуркевич. КВ. Люберський повет, село Лющци.
68. Ян Сідовський. КВ. Леберський повет, село Смолен.
69. Яцент Рацинський. КВ. Краківський повет, село Пабутов.
70. Антоній Стилевич. КВ. Совицький повет, село Город.
71. Іван Яковенко. КВ. Бельський повет, містечко Белічі.
-------------------------------------------------------------------------------------------
1 Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДО – В.С.). – Фр.1684. – Оп.2. – Д.13. – Арк171
2 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр.331. – арк.160
3 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр.331. – арк.166зв.
4 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр.14 – арк132
5 В. А. Бессонов Нормативные документы, определявшие содержание военнопленных в Российской империи в 1812 г // Отечественная война 1812 года. Источники. Памятники. Проблемы: Материалы VII Всероссийской научной конференции. Бородино. 1999. – С. 16
6 Там само – С. 18.
7 Там само – С. 17.
8 Російський державний історичний архів (далі – РДІА – В.С.) – Ф.1282. – Оп.1 – Спр.766. – Арк.11.
9 В. А. Бессонов Нормативные документы… – С. 15.
10 Фадеев А.М. Мои Воспоминания // Русский архив. – 1891. – Кн.1. – М.: Университетская типография, 1890. – С. 300.
11 РДІА – Ф. 1282. – Оп. 1. – Спр. 768 – Арк. 2.
12 РДІА – Ф. 1282. – Оп. 1. – Спр. 768 – Арк. 2.
13 РДІА – Ф. 1282. – Оп. 1. – Спр. 768 – Арк. 3.
14 РДІА – Ф. 1282. – Оп. 1. – Спр. 768 – Арк. 4, 5.
15 Держархів Одеської області (далі ДАОО – В.С.) – Ф.1. – Оп.220 (1812). –Спр. 9. – арк.79.
16 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 79, 79зв.
17 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 98.
18 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 150.
19 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 130.
20 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 150.
21 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 190зв – 195.
22 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 191.
23 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 10.
24 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 395.
25 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 191.
26 В.А. Бессонов Численность военнопленных 1812 года в России // Отечественная война 1812 года. Источники. Памятники. Проблемы: Материалы Х Всероссийской научной конференции. М. 2002. С. 18-38. (С.26)
27 Jan Pachoński. Konоpka Jan h. Nowina (1775 lub 1777–1815) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59.— s. 481–638.— S. 565–567
28 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 192 – 193.
29 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 25.
30 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 122, 182.
31 ДАОО. – Ф. 6. – Оп. 1. – Спр.727 – арк. 1.
32 ДАОО. – Ф. 6. – Оп. 1. – Спр.727 – арк. 6.
33 ДАОО. – Ф. 6. – Оп. 1. – Спр.727 – арк. 9.
34 ДАОО. – Ф .1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 218, 218зв.
35 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 267.
36 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 319.
37 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 509. – арк. 25.
38 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 509. – арк. 25зв.
39 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 331. – арк. 171зв
40 РДІА. – Ф. 1282. – Оп. 1. – Спр. 777. – арк. 215.
41 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 331. – арк. 165.
42 ДАДО. – Фр .1684. – Оп. 2. – Спр. 13. – арк. 179зв.
43 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 331. – арк. 167.
44 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 331. – арк. 168.
45 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 331. – арк. 171.
46 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 451-454.
47 РДІА. – Ф. 1282. – Оп. 1. – Спр. 777. – арк. 215.
48 ДАДО. – Фр. 1684. – Оп. 2. – Спр. 61. – арк. 110зв.
49 ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 220 (1812). – Спр. 9. – арк. 277 – 280.

[Sergio]

Уважаемый Ralph, поражаюсь Вашему терпению, но думаю здесь случай клинический. Не надо мешать человеку. 😉

Модераторы есть на этом форуме ?

Не было никакого корпуса.

Ваше утверждение противоречит документам. Согласно рапорту военного комиссара Грабовского полки из литовских рекрутов и добровольцев были сведены в корпус из двух дивизий

http://22pp.ucoz.net/_pu/0/04926989.jpg

http://22pp.ucoz.net/_pu/0/81248941.jpg

http://22pp.ucoz.net/_pu/0/41148184.jpg

Униформа пехоты Княжества Варшавского в 1810-1812 и Польской армии в 1813 г.

http://22pp.ucoz.net/publ/pekhota_knjazhes..._19_st/1-1-0-16

Напомню, Польская армия Генеральной Конфедерации ,согласно Грабовскому, состояла из 4х варшавских дивизий и 2х литовских, полки которых временно были распределены по разным корпусам Великой армии. Варшавские еще весной 1812, литовские к лету 1813.

Сообщение отредактировал Sergio - 25.6.2018, 10:44

[Sergio]

Материалы по Генеральной Конфедерации Польского Королевства.

http://22pp.ucoz.net/publ/akty_daluchehnnj...ewstva/1-1-0-17

[Sergio]

Калабарацыя літвінаў віцебскага і магілёўскага дэпартаментаў ў 1812 годзе.

Коллаборационизм литвинов витебского и Могилевского департаментов в 1812 году.

http://22pp.ucoz.net/publ/kalabaracyja_lit..._godze/1-1-0-18

Словарь

http://slounik.org/

[Sergio]

Строй літоўскіх жаўнераў Польскага войска ў 1812 годзе.

Униформа литовских солдат Польской армии в 1812 году.

http://22pp.ucoz.net/publ/stroj_litowskikh..._godze/1-1-0-20

Словарь.

http://slounik.org/

[Sergio]

Присяга литовских коллаборационистов беларуских департаментов.

[Ralph]

Судя по одновременному проявлению на разных ветках, обострение как-будто координируемое...

Это один и тот же человек.

Ближе к теме, ваши болезни никого не волнуют.

Если ближе к теме, то никаких смешанных дивизий в Великой армии никогда не существовало.

[Олег С.]

Сравниваем формулировки в присяге:
Учреждение судебных установлений 1864 г.
"Обещаюсь и клянусь всемогущим Богом, пред Святым Его Евангелием и животворящим Крестом ... целую слова и крест Спасителя моего. Аминь" - списано дословно

[Sergio]

Литовский пехотинец. Дрезден. 60-е годы 19 ст.

Мундир явно не дорисован. Кокарда фантазийная, белокрасная.



Сообщение отредактировал Sergio - 15.4.2019, 11:57

[Илья]

Литовский пехотинец. Дрезден. 60-е годы 19 ст.
Мундир явно не дорисован. Кокарда фантазийная, белокрасная.

Откуда известно, что это 60е? Очень похоже на современный рисунок
Откуда известно, что это литовская пехота?
При чем тут Дрезден, если они все осели в гарнизоне Модлина?